Молитва Солдата Burla

Приспів (х2):

Обов'язково повернусь! Мамо, я клянусь!

Обійму ніжно й посміхнусь, я ж за тебе б'юсь!

Доки з Каспійського моря летить двухсотий груз,

Я буду битись за своє, як бився дідусь!..

Знаю, де горе іде і де горить горище,

Я вірю в краще і в цій вірі є сили повище!

І вже, на жаль, Шевченко про це не напише...

Візьму на себе фланг і знову

Загудуть хрущі над вишнями...

Віра в Всевишнього, коли прийде біда,

Бандура ніжно шепче і плаче струна...

В підтримку воїнів від імені кіборгів

Полинуть сильні слова від тих, кого слухав, знав...

В перші дні, як ми приїхали, відчув злість,

Душили, рвали їх, із ста залишили шість...

Розлучивши нас із сім'ями, вбивши дітей,

Лупи із стугни, брат, не рахуй за людей!..

Сиджу в окопі і читаю всі думки братів,

Хто за сім'ю, хто за кохану, а хто що не вспів...

Бажання тільки знову побачить дітей,

Але я вистою за них, за наших людей!..

Приспів.

Секунда, свист, лежу, піддавлює в голові,

Долоні в крові і іще наче живий...

Турнікет, турнікет і під обстріл ракет,

Втрачаю брата на очах і тяну в кювет...

Віриш-не-віриш, тільки там просиш підтримку в Бога,

Ми всі там будем, але в кожного різна дорога...

І в тих полях я залишив частину душі,

Залишив себе, Бурла, так і пиши...

Повернувшись, не міг звикнути, як ходять люди,

Так невзначай кофейок, мальовані губи,

Для них війна - слова, але я розумію,

Війна - це діло тих, хто вмів і вміло уміє!..

Цю розповідь заримував для вас, відчуйте, люди!

І ці слова від тих, хто був там і вижили чудом!..

Війна - це шрам і він в душі, і він не зажив...

Словами важко пояснити тим, хто не пережив...