Не Закопаю Свій Талант VovaZiLvova

Переписуюсь з тіпом який у відпустці зі сходу
Я йому дякую, він пише: Служу українському народу
Біля мене сидить донька, від нього пішла наречена
Війна одна на всіх, та в кожного свої проблеми
В мене які проблеми? Живу у місті янголів, в країні демонів
Які ніколи не зовні, але завжди всередині
І поки пацани ризикують життям на сході
Я ризикую життям на заході, та ризикую не дуже
Друже, ти дякуєш мені, за те що я є і за мої пісні
Я дякую тобі, за те що ти є і за те що ти на війні
Повертайся будь ласка переможцем живим і здоровим
А я для вас із побратими репчик писатиму знову
Ось моє пробачте тихе
Ось моя вдячність мала
Не закопаю свій талант
В пам'ять про тих, чиї закопані тіла
Ось моє пробачте тихе
Ось моя вдячність мала
Не закопаю свій талант
В пам'ять про тих, чиї закопані тіла
Кажу другу, шо парюсь, шо не вдається більше для вас робити
Друг відповідає: Бажаю менше паритись і більше жити!
І я даю йому цю обіцянку, наче святу присягу
Ніби рука на серці, а сам біля жовто-блакитного стягу
І якщо хтось поклав життя для того щоб нас захистити
Я покладу своє життя для того щоб сотворити
Такий світ, в якому хочеться не існувати, а процвітати
В якому хочеться більше нових дітей вітати
А найперше тих дітей, чиїх батьків вже немає
Окрім своїх дітей і ними піклуватись обіцяю
Через пісні вчитиму їх як нести користь собою
І бути гідним звання дітей Українських героїв
Ось моє пробачте тихе
Ось моя вдячність мала
Не закопаю свій талант
В пам'ять про тих, чиї закопані тіла
Ось моє пробачте тихе
Ось моя вдячність мала
Не закопаю свій талант
В пам'ять про тих, чиї закопані тіла