Шлях Vyshebaba & Kola

Богом забуте село
Що у закладках в чорта
Мила, ти можеш тут бути
Впевнена лиш у вчора
Кожен просякнутий снігом шлях
З тих, які йтимуть звідси
Буде дорогою до життя –
Із сумками в бік столиці
♪
Дім твій іще не засипав град
Не змила фосфорна злива
Мила, ти вичерпала ліміт
На власне різдвяне диво
Сядь без вагань, хоч в який вагон
Якщо це направду доля
Вас ще зведуть і сплетуть удвох
Вузли залізничних колій
♪
Лінія фронту сплощує світ
Спрощує кожен вибір
Варто із неї зійти у бік
З'явиться третій вимір
Вулиця тиха додасть об'єм
Сльози не так пектимуть
Погляд, занурений у бульвар
Вчитиме перспективі
♪
Мій милий, я ж не засну
Ні на Різдво, ні у літню спеку
Я тремчу, немов метелик біля вогню
Я тут, крізь постріли й щоденну небезпеку
Біля тебе відчуваю, що живу
♪
Виживи хоч би заради вас
Визнай це за осердя
Ти ще не бачила стільки життя
Скільки він бачив смерті
Сніг напивається ґрунтом, мов
М'ятий листок чорнилом:
«Більше за все я хотів би, щоб
Ти таки залишилась
♪
Хочу, аби оминули вас
Міни та їх уламки
Витримав струси його бліндаж
Вкрили тебе серпанки
Хочу, щоб він віднайшов тебе
Цілу посеред пилу
Щоб ви поїхали разом геть
Більше не загубились»
♪
Сумку чатуй наче посаг, що
Ввірений нареченій
Знайдеш у мирній кав'ярні вірш
Кинутий до кишені
Клястимеш мовчки автора слів
Надто – твоєї втечі
Тільки б читали ви це удвох
Кожен різдвяний вечір
♪
Мій милий, я ж не засну
Ні на Різдво, ні у літню спеку
Я тремчу, немов метелик біля вогню
Я тут, крізь постріли й щоденну небезпеку
Біля тебе відчуваю, що живу
Чекаючи припинення вогню