Не дочекаюся Багарт

Небесне світло і ранкова тиша,
І відблиск сонця в дзеркалі води.
А відчуття самотності все глибше
Від того, що далеко зараз ти.
Я ставлю полотно перед собою,
Пейзаж створити надихає мить.
Та я в думках і спогадах з тобою,
Кисть у руці, як треба, не лежить.
Та я в думках і спогадах з тобою,
Кисть у руці, як треба, не лежить.

Не дочекаюся, коли тебе побачу,
Щоніч ти зі мною уві сні.
Без тебе світ порожнім став неначе,
Та ще й весь час тривоги голосні.
Один без одного ми всі осиротіли,
Ніхто з нас не радіє самоті.
Ми разом бути так завжди хотіли,
Де ті часи щасливі, золоті?

Змішав потрібні фарби на палітрі,
Я небо з морем ними пропишу.
Тривожне почуття якесь у повітрі,
Здається, задум свій не завершу.
Шукаю відповідний колір неба,
Навколо кола сонця низка хмар.
Мазки щось не лягають так, як треба,
Щодня дивлюся зранку в календар.
Мазки щось не лягають так, як треба,
Щодня дивлюся зранку в календар.

Не дочекаюся, коли тебе побачу,
Щоніч ти зі мною уві сні.
Без тебе світ порожнім став неначе,
Та ще й весь час тривоги голосні.
Один без одного ми всі осиротіли,
Ніхто з нас не радіє самоті.
Ми разом бути так завжди хотіли,
Де ті часи щасливі, золоті?
Ми разом бути так завжди хотіли,
Де ті часи щасливі, золоті?
Аутро
Де ті часи щасливі, золоті...