#мелодік_хардкор АНТАЙТЛД

Опівночі тіні
Довші за хвилі,
Думками блукаю
В заборонений вимір
♪
Знов душить сонний параліч,
Цей демон тут проведе ніч,
Нашіптуючи імена —
Їх втрачу неодмінно
Серед них всіх мої батьки,
З дитинства я боюсь за них,
Любов всього мого життя —
Твоє ім’я, твоє ім’я
♪
Цей мій страх —
Ірраціональний,
Це мій біль —
І він реальний
♪
Коробка з-під взуття,
Півметра глибина,
В блокноті намалюю мапу,
Де захована
Єдиним свідком був
Моїм супутником,
Світлом вночі, що блиск дає
Сльозам в очах,
Спітнілій шкірі
І плямам крові
♪
Окей, я розумію:
Всі, кого люблю я, неодмінно помруть,
Покинуть мене, забудуть, мабуть,
І що з цим знанням тепер робити мені?
Піти першим? О ні
Може, боятись до кінця життя — звучить заманливо,
Але напевно оберу інший шлях я
Який?
Візьму цей біль і перетворю на чисту енергію, на рушій,
Який буде легко підіймати мене в повітря,
Моє тіло летітиме крізь хмари, обвітрене холодним конденсатом,
Промені сонця яскраво відбиватимуться від нього —
Це все на одній лиш думці, що я люблю тебе, і тебе, і тебе
♪
Це серце
Не витримує,
Це серце
Переповнене
♪
Нащо мені ця любов
З надмірним рівнем емпатії,
Страхами окутаний знов,
Як теплими ковдрами в льодяній хаті