Дід Багарт

Ніч. Підступна тиша навкруги.
Не спимо, чекаємо світанку.
Зовсім близько поряд вороги —
Діду надягає вишиванку.
​Юним він пройшов одну війну,
Сподівався в мирі доживати
Дивиться з балкона у пітьму:
«Наш шибок і сукі не зламати».
Дивиться з балкона у пітьму:
«Наш шепоче, сукі не зламати».
​
Перший промінь світла в далині —
Свідчення того, що все триває!
І радіти хочеться мені:
Мить життєва сенсу набуває!
Зрозуміло стало, хто є хто
І чого чекати та від кого!
Не залишить у біді ніхто
На шляху, хто крок зробив до Бога.
Не залишить у біді ніхто
На шляху, хто крок зробив до Бога.
​
У розвідці син служить на війні,
А онуки дронами керують.
«Років сорок скинути б мені, —
Каже дід, — і в сімдесят воюють!
Нам не можна видіти з нуля,
Хоч свобода забагато важить.
Там позаду батьківська земля —
Вона мирна, треба зауважить».
Там позаду батьківська земля —
Вона мирна, треба зауважить.
​
Перший промінь світла в далині —
Свідчення того, що все триває!
І радіти хочеться мені:
Мить життєва сенсу набуває!
Зрозуміло стало, хто є хто
І чого чекати та від кого!
Не залишить у біді ніхто
На шляху, хто крок зробив до Бога.
Не залишить у біді ніхто
На шляху, хто крок зробив до Бога.