Комети TONYM

Дивлюсь на тебе крізь туман розмов.
Слова зависли і не долетять.
Горів так яскраво, що вигорів знову.
Тепер лишилась тільки мовчазна печаль.
Хотів сказати, але стиснув зуби,
Ковтнув усе, що мало прозвучать.
Ми поруч тілом, але десь далеко...
Двоє чужих, що вчаться мовчать.
♪
Не можу більше ховатись за словами,
Все, що мовчав вже рветься назовні.
Ти десь поруч, між нами лиш темрява.
Я більше не можу... Забери мене...
♪
Забери мене у свій космос.
Ми з тобою як зтлілі комети.
Ти поруч, але не чую твій голос,
В голові малюю силуети.
Забери мене у свій космос,
Ми з тобою як зтлілі комети.
З кожним днем потрохи згораєм.
Заспівай мені свою сонету.
♪
Торкаюсь тебе, а ти наче відлуння,
Хтось схожий є, але не ти.
Летимо в різні боки всесвіту, 
Мені вже важко це нести.
Шукаю очі, а там тільки скло.
Питаю "Чуєш?". Тиша у відповідь.
Ми звикли жити поруч і без слів.
І це страшніше, ніж прощай, повір.
♪
Не можу більше ховатись за словами,
Все, що мовчав вже рветься назовні.
Ти десь поруч, між нами лиш темрява.
Я більше не можу... Забери мене...
♪
Забери мене у свій космос.
Ми з тобою як зтлілі комети.
Ти поруч, але не чую твій голос,
В голові малюю силуети.
Забери мене у свій космос,
Ми з тобою як зтлілі комети.
З кожним днем потрохи згораєм.
Заспівай мені свою сонету.