Бо кохання Lomiy & MARKOS

Ти прийшла, мов весна серед зими,
Зігріла душу, що давно мовчить.
Я повірив у світ, де є тільки ми, 
Та щастя, як дим, відлітає за мить.
♪
Твої очі — як небо перед грозою,
В них і правда, і страх, і «прощай».
Я навчився жити в німій пустоті, 
Де лунає твоє: «Не чекай, не шукай».
♪
Бо кохання — це світло і рана одна,
Це політ без крил, падіння в прірву.
Тримаю тебе, хоч і не моя,
Без тебе не знав би любові силу
♪
І хай ніч навчить мене тиші, 
Хай біль проллється дощем. 
Cерце б’ється — значить, я живий, 
З твоїм ім’ям між рядків і пісень.
♪
Я йду далі шляхом, що ти залишила,
З твоїм теплом в серці, хоч ти далеко.
Кохання навчило мене бути сильним,
І дякувати долі за кожне «те, що було»