Відстань Boberplane

Сльозами-дощами дивлюсь у вікно:
Тут – темно, там – світло,
Зламалось кермо.
Одна валіза в руці, і зім’ятий квиток.
Позаду – любов і позаду – життя!
Без права на щастя і сліз каяття…
Вперед – в невідомість!
Жовтіє зелений листок.
♪
Відстань! Відстаньте від мене, погані думки!
Відстань! Відстали від потягу наші роки!
Відстань! Відсоток загублених, втрачених мрій!
Відстань! Відстань! Відстань від себе, відстань надій!
♪
А далі – перони, вагони, метро.
Без анестезій відривають крило!
Як хочеш – лети без мети і розбийся об міст!
Тут тихо, спокійно, реклами горять.
Але мене нудить – я хочу кричать!
Самотній, скалічений пес – притискаю свій хвіст.
♪
Живу – не живу, наче граю в лото.
Ховаю свій біль, щоб не бачив ніхто…
Там пекло навколо, але мене тягне туди.
Стою на краю, на порозі небес.
Самотній, скалічений, змучений пес.
Одна валіза в руці…
♪
Одна валіза в руці,
Цілунок дочки на щоці.
І фото, де ще добре всім,
І ще не зруйнований дім.
Де синь і блакить навкруги,
Де бабця пече пироги.
Де мамин вишневий садок
І банки з варенням в рядок.
Де запах татових рук,
Де дід змайстрував тобі лук.
Де разом купатись в Дніпро,
Де яблук повне відро.
Де вогнище – аж до небес,
І хочеться миру й чудес.
Де рідні усі за столом,
Де пам’ять не стала ще сном.
Де пам’ять не стала ще сном…
А зараз – валіза в руці і зім’ятий квиток…