Чорна лілія Y.K. Music

Ти з'явилась, наче тінь серед білого дня,
Намальована дощем на вікні мого сну.
Я шукав тебе в натовпі, збиваючись з ніг,
А ти мовчки стояла, перейшовши мій поріг.
Твої очі – два озера, де не видно дна,
Я в них дивлюся і знаю: моя в тому вина.
Ти принесла з собою холод північних морів,
Я хотів тебе зігріти, та натомість сам згорів.
♪
Твій тихий шепіт — наче вирок, наче грім.
Я добровільно збудував для нас "тюрму" цей дім.
І стіни тиснуть, але я не хочу йти,
Бо за стіною — порожнеча, а тут — хоча б ти.
♪
Ти — чорна квітка, лілія в моїх руках,
Пелюстками оксамиту п'єш мій кожен страх.
І я не знаю, де тут правда, а де просто гра,
В твоїх обіймах солодка отрута, а не жара.
Ти — чорна квітка, я твій садівник і кат,
Щодня тебе плекаю, щоб не зробити крок назад.
З тобою гину, та без тебе — просто попіл й дим.
Я твій навіки, і ти мій невиліковний Рим.
♪
Мій невиліковний Рим...
О-о-о...
Мій невиліковний Рим...
♪
Ми танцюємо наш вальс на розбитому склі,
І кожен рух лишає шрами на моїй душі.
Друзі кажуть: «Схаменися, біжи, не дивись»,
Але твій погляд тримає, наче скелі карниз.
Я вдихаю твій аромат — суміш меду й полину,
І добровільно приймаю цю солодку провину.
Ти навчила мене бачити зорі в пітьмі,
Але ці зорі — лиш уламки, що летять з висоти.
♪
Можна спалити всі фото й листи,
Можна втекти на край світу.
Та як втекти від самого себе,
Коли твоє коріння проросло в мені до літа?
Ні, не до літа. Навіки...
Закрию повіки і бачу... тебе...