Мара Лея

Мара-Мара - твоя пара,
блідо-мертва, мов примара,
чорні патли, білі руки,
 
налетіли темні круки.
В нічку темную, тихую,
коли ляжеш, не барися,
бо кохався із одною,
мав Юстину — взяв Марисю.
 
Мара-Мара - твоя пара,
блідо-мертва, мов примара,
чорні патли, білі руки,
плаче-виє із розлуки.
 
Ходить-бродить, місяць сходить,
одружився із другою,
як його закриє хмара,
то тебе удушить
Мара…
 
Сама тепер блукає
у темряві,
нашіптують із далі
їй демони,
Сама тепер блукає
у темряві
нашіптують із далі
їй демони.
 
Мара-мара - твоя кара,
обдало усього жаром,
бо щоночі дьяволиця
душить-марить блідолиця.
 
В пляшку ловить, не виходить,
молить Господа, благає,
щоб покинута Юстина
уночі ся не являла.
 
Мара-мара - твоя кара,
блідо-мертва, мов примара,
чорні очі, довге тіло,
хлопця взяла та й убила.
 
Ходить-бродить, місяць сходить,
світлом землю покриває,
як не бридка тобі зрада,
то тебе удушить
мара..
 
Сама тепер блукає
у темряві,
нашіптують із далі
їй демони,
Сама тепер блукає
у темряві
нашіптують із далі
їй демони.