В машині Артем Лоік

Якісну картинку болю передасть мій піксель,
який ношу я в цьому божевільному «Твін Піксі»,
у чорному вігвамі, там де Лора Палмер,
у світі, де нам приписав небесний Лор напалми!
♪
«Рядки зарозумілі, клоун, не потрібні», —
промовить потенційний рядовий Клави Петрівни. 
Знаю, і це найбільша для мене відзнака,
забив потрібну вулицю недалеко від знака
♪
«Пішоходний перехід», дивлюсь у монітор
і думаю... Із нашого світу на той?
Такий прямий сьогодні, зашвидкий і неповторний,
щоби свої ним не ходили — я їду по дрони…
♪
Мене чекає «305» — це позивний,
він допоміг відразу, як тільки я подзвонив…
Ми обіймаємось, розходимось, але протестом
у серці несемо наше заряджене братерство!
♪
Рівняємось один на одного, як юнги,
хоч я не бачив РПГ, а він не бачив Юнга.
Але обидва ми бачили спільно
один у одному некуплену правду і вірність. 
♪
В машині біт вбиває DМХ,
і я дивлюсь на себе в дзеркало, де мій Х-
Фактор, де я так весело читав під Ема…
Мама подзвонила: «Як справи, сину?» — Піде, ма'…
♪
Їду по Люду, заберу додому…
В голові чекають рядки, як в багажнику дрони…
А як там тато? Дзвонив? Що казав?
Знову відтягнулися назад…
♪
Тримається його бригада, а з нею мій тато…
Йому 59, але спробуй зламати!
Тепер із автоматом, а не по кільцю на бусі…
Цілую, мама, до зв’язку, привіт бабусі!
♪
Із неба пада' дощ, неначе сльози Бога…
Але Він спить, Його будильник сирени тривога
ще не підіймає, хоч лунає гучний і високий,
третій рік, точніше десятий, точніше трьохсотий…
♪
А точніше шестисотий! — «Харе стелити,
Тьома, не в тому річ!» — Посполита?
Одні рубали правду, інші на податок груші,
в крові ішов народ — від Берестечка до Бучі…
♪
І не знаходив волю, і не знаходив спокій…
Заїду на заправку, по дорозі Окко…
Заллю на півтори як завжди і поїду далі…
Я дуже схожий на Дедала, що згубив деталі
♪
від своїх крил і все шукає їх у повній темені…
І задає питання скільки років: нащо те мені?
Коли народ знову бажає натягнуть кокошнік,
а я — ні. Та скаже кожний: «я також ні!»
♪
Та на ділі все ж послухає, а промайне
мене.
Мої слова писались для людей, не для овець,
кажуть, Лоїк сходить нанівець. — Ще не весь!
♪
Зупиняюсь на червоному, у «мерсі» справа
грає Баста, — приїхали, браво.
Можливо, через це ми вільними не годні стати,
як Стус писав — духові, немічні кастрати.
♪
Та не всі! Спротив ще тримають роніни:
кулями і голосом, римами і дронами!
Хай на лоб подивляться — тріщини!
Та дух козацтва не вивітрився! Ті ще ми!
♪
Волю і свободу більше за монети любимо.
І чекає Україна, як мене ти, люба…
Головне не запізнитись, як грішнику до храма…
Доїхав. Вчасно. Привіт, кохана.