Кришталь Асафатоv

Ми всі – чиєсь невипите вино,
Або ранкова вже холодна кава,
На паузі залишене кіно,
Після антракту непобачена вистава…

В холодну ніч автобусне депо,
Забута у трамваї парасоля,
Ми ж завжди проти течії…
Бо все, що проти, називають доля…

Високий градус, що збиває з ніг,
Ми всі для когось самий перший сніг,
Крихка свобода так подібна кришталю,
Я так тебе…

Я так тебе люблю…
Так тебе люблю!
Я так тебе люблю!

Ми всі чиєсь непереконливе “Прощай!”,
Тужливий вечір у пустій кімнаті,
Солодкий аж занадто дуже чай,
Побите тіло, сховане у шмаття…

Загублений без адресата лист,
Підслухана розмова в телефоні,
І ніби ж завжди в полі один на один
Ридання тихе на пустім пероні…

Високий градус, що збиває з ніг,
Ми всі для когось самий перший сніг,
Крихка свобода так подібна кришталю,
Я так тебе… люблю…