Мукачево Океан Ельзи

Десь на набережній в Мукачеві
Там де душу виймає сакура
Влаштував би собі побачення
Із собою з вісімдесятих я
І спитав би у себе, хлопчика
Що побачив мене, дорослого
Чи хотів би він стати голосом
Покоління тих, кому болить
♪
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати — без імені
Я не хочу ніколи засинати — у камені
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє
Тим, ким я був — тим я і є
Тим, ким я був
♪
Десь у Львові на Драгоманова
В паралельному з нами просторі
Побалакав би під каштанами
Із собою із дев'яностих я
І спитав би у того підлітка
Що на мене з під лоба дивиться
Чи хотів би він стати дзеркалом
Покоління тих, кому болить
♪
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати — без імені
Я не хочу ніколи засинати — у камені
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє
Тим, ким я був — тим я і є
Тим, ким я був
♪
Десь у скверику, на Подолі я
Видно з далеку сяйво місячне
Сів би випити, під магнолію
Із собою, десь із двотисячних
І спитав би себе натхненного
Що не дуже уважно слухає
Чи хотів би він стати пам'яттю
Покоління тих, кому болить
♪
Тих, хто не мовчить
Я не хочу ніколи існувати — без імені
Я не хочу ніколи засинати — у камені
Я нікому не буду віддавати — ім'я своє
Тим, ким я був — тим я і є
Тим, ким я був — тим я і є
♪
Покоління тих, кому болить
♪
Тих, хто не мовчить
Ми не хочем ніколи існувати — без імені
Ми не хочем ніколи засинати — у камені
Ми нікому не будем віддавати — ім'я своє
Тим, ким були — тими і є
Тим, ким були — тими і є
Тим, ким були — тими і є
Тим, ким були — тими і є